11:56 Петро Наліч: самородок або дитя pr-реклами? | |
| На початку весни 2010 року Росія обирала представника країни на пісенному конкурсі «Євробачення». Цим представником стала команда Петра Наліча. Вибір викликав безліч обговорень, як у ЗМІ, так і у користувачів Інтернету. А сам Петро Наліч привернув увагу країни не тільки як учасник популярного конкурсу, але і як музикант, чия історія почалася в Інтернеті, поки що незвично для Російських популярних виконавців.
Тим часом думки про творчість і причини його популярності розділилися. Кліп «Гітар» отримав широке поширення не тільки серед глядачів YouTube, але й у багатьох блогерів. Саме деяким топовим блогерам приписують активну участь у просуванні творчості Петра Наліча. Відомий блогер Ілля Пересєдов не раз виставляв пости, в яких згадувалося ім'я музиканта на стадії його початкової розкрутки. Антон Носик, популярний блогер і досить впливова фігура в Інтернеті теж активно піарив Наліча. Носик підключив до розкручування СУП (в якому тоді ще працював), а СУП крім організації інформаційного шуму, влаштував безкоштовний концерт для ЖЖ-юзерів. Причиною просування Петра Наліча настільки популярними блогерами може бути як фінансова вигода, так і щира симпатія до творчості музиканта. Варто відзначити, що Антон Носик робить це відкрито, так що про прихованої pr-реклами в цьому випадку говорити не доводиться. Звинувачують Петра Наліча і продюсерів, таких як Олексій Козаків і Ілля Гольцман. Олексій Казаков один з творців «Афіші» і журналу «Велике місто», згодом обійняв посаду головного редактора холдингу «СТС Медіа». Антон Носик вважає появу продюсерів закономірним, пояснюючи це тим, що музикантам, пробивається через Інтернет, потрібно якось заробляти гроші. На думку Носика те, що у зірок на кшталт Петра Наліча з'являються продюсери, - дуже добре, і він радий тому, що pr-реклама через Інтернет набирає обертів. І вже не перший рік невідомі люди знаходять популярність завдяки Інтернету. Інша справа, що в Росії цей процес протікає повільніше, ніж на Заході. Про те, що Петро Наліч зі своїм кліпом на пісню «Гітар», викладеним на відео-хостингу Youtube став знаменитим в Інтернеті, широка публіка дізналася з публікацій в ряді відомих друкованих видань: «Комерсант», «Известия» і «Афіша», що вийшли майже одночасно на початку листопада 2007 року і підхопили інтернет-лихоманку по імені «Петро Наліч». Між тим, його батько Андрій Наліч - досить відомий скульптор і архітектор. В Інтернеті можна знайти численні згадки про близькому спілкуванні Андрія Захидовича з мером Москви Юрієм Лужковим та іншими відомими людьми. Існує думка, що поступово масований піар, до якого підключилися радіо і телебачення, подіяв. Народ реально зацікавився творчістю Наліча. І незабаром він став бажаним гостем і в молодіжних клубах, і на корпоративах. А в 2008 році з ним уклала контракт на випуск альбому одна з найбільших звукозаписних компаній «Гала Рекордз», яка представляє в Росії інтереси EMI. Незважаючи на наведені доводи важко розібратися в тому, що є основною причиною успіху: творчість чи pr-реклама. Звичайно, реклама допомогла звернути на Петра Наліча увагу більшої кількості людей, але не маловажну роль у завоюванні популярності грає нестандартне творчість музиканта. Добре продумана стратегія піару або спонтанне прагнення поділитися своєю музикою? Точний рецепт успіху Петра Наліча визначити не просто. Варто відзначити, що більшість виконавців, які завоювали популярність в Інтернеті, на жаль, не змогли по-справжньому перенести свою популярність на широкі маси. І всі попередні спроби (від Сявы і Миколи Воронова до більш локального «Білого кролика») були свого роду фриками. І Петро Наліч, до речі, єдиний, хто став віддалятися від свого фрік-образу з піснею «Гітар» на користь більш традиційних пісень, на відміну від інших інтернет-виконавців, які намагаються робити музичний продукт у тому ж стилі, що і їх перші хіти, які з часом приїдаються. | |
| Просмотров: 391 | | |
| Всего комментариев: 0 | |
